Митець великого таланту
Від 14 травня увесь світ продовжує ушановувати 150-річчя від дня народження Василя Стефаника - видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, громадського діяча, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.
Методичне об'єднання вчителів української мови та літератури підготувало науково-практичну конференцію, присвячену життєпису митця великого таланту.
Ураховуючи необхідність забезпечення належних протиепідемічних заходів щодо поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 – формат заходу носив заочний характер (із матеріалами доповідей можна ознайомитися на сайті відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Срібнянської селищної ради в розділі «Методична робота. Атестація педагогічних працівників»).
Локація № 1 «Велетень духу і лицар свободи» підготовлена вчителькою Дігтярівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Заворотною Любов'ю Володимирівною з теми «Василь Стефаник – знакова постать епохи «зламу віків» уповні розкрила особистість митця. Цитуючи Романа Піхманця відзначено, що «…Стефаник вибухнув моментально і одразу високохудожніми цілими зразками». Науковці дослідили понад 100 українськомовних видань закордонної преси та еміграційної, в яких і Відень, і Москва, і Софія писали, що він – «модерний письменник нового часу».
Локацію №2 «Заступник покутських селян» з теми «Громадсько-політична діяльність та націософія Василя Стефаника» представила вчителька Сокиринської ЗОШ І-ІІІ ступенів Івченко Ганна Іванівна, зазначивши, що хоча Стефаник і не був політичним діячем масштабів Михайла Драгоманова чи Івана Франка, однак був активістом радикалів, парламентарем і головою повітового комітету. Протягом роботи в парламенті Стефаник нічого не писав, але вирішував багато питань, про що свідчать листи від селян до депутата.
Третя локація «Маестро української новели» тематично висвітлена розвідкою вчительки Гурбинської ЗОШ І-ІІ ступенів Гончаренко Людмилою Іванівною «Василь Стефаник – славетний новеліст». За словами художника Івана Труша «…майже усюди вибирає собі Стефаник за тему біду, нужду мужицьку, п’янство, бійку, хворобу, смерть. Є то моменти життя людського, котрі нас найсильніше вражають, але не лише тим викликають твори майстра велике враження. Стефаник є майстром в дикції короткими реченнями, в винаходженню надзвичайно вдалих порівнянь». У нього важлива художня форма, звук, інтонація, манера висловлювання, суб’єктивний тип оповіді.
Для Стефаника акт писання був важким священнодійством. Він, як шаман чи чародій, мимовільно входив у екстатичний стан. Чи кожному письменнику казали: «Не пиши так, бо вмреш!». Це тільки про Стефаника сказалось: «як коротко, сильно і страшно пише ця людина».
Людмила Олександрівна Сова, вчителька Васьківської ЗОШ І-ІІ ступенів, пов'язала тему «Елементи етнопедагогіки, етнопсихології та психології дитячого характеру в творах Василя Стефаника» з локацією № 4 «Феномен Стефаникового таланту». Ще Леся Українка констатувала: «Він (Стефаник) уміє найпростішими засобами справити якнайсильніше враження». Стефаник уживався зі своїми героями: герой кричав – він кричав, герой рвав на собі волосся – він те саме робив. Була потреба психічної асиміляції, що називається, емпатії зі своїми героями. І Стефаник став великим знавцем психології найкритичніших хвилин життя.
Бібліотечна Стефаникіана – локація № 5 - представлена бібліотекарем Срібнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рейко Валентиною Олексіївною.
«Образотворча Стефаникіана» - локація № 6 – з теми «Василь Стефаник у творах образотворчого мистецтва та кінематографі» вималювалася творчою роботою Вірнової Лариси Миколаївни, вчительки Гриціївської ЗОШ І-ІІ ступенів, акцентуючи увагу на тому, що Стефаник стоїть на високому щаблі як образотворчого так і кінематографічного Парнасу. Ще у 1901 році Іван Франко так оцінив свого побратима: «Письменник, яким уже нині можемо повеличатися перед світом».
Мало кому відомий ранній Стефаник зі своїми поезіями у прозі – перлинами, вартими читання, звучання, інсценування.
А ще є невідомі «Санчата» (хлопчача зимова сценка), яку втілили на сцені учасники драматичного гуртка «TALANTED SCHOOL» Срібнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів (керівник Соловей Ольга Володимирівна) – переглянути інсценівку можна за посиланням
Новели Стефаника – густа чорна кров і солоно-пекучі сльози, це крики і лемент, це біль, виражений словами. Кожна новела – згусток суцільного болю – не можна читати, не робивши паузи.
А найстрашніше те, що Стефаникові сюжети найсумнішо-трагічніші і найбільш дикі повторюються і досі. Геній завжди прагне «сказати людям щось таке сильне, що такого їм ніхто на світі не казав ще».
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)