Поради психолога щодо підготовки дітей до конкурсу та змагання
Участь у конкурсах та змаганнях змушує дитину хвилюватися, що може вплинути не лише на результат, а й на стан її здоров’я. Уміння долати труднощі й контролювати емоції – чи не найосновніші складники перемоги.
Тут недостатньо самих тільки знань чи навичок. Сімейна і дитяча психологиня Ольга Колеснікова-Чмель (Ольга працює в EMDR-психотерапії (Eye Movement Desensitization and Reprocessing) — десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей — методі психотерапії, що ґрунтується на принципі самозцілення психіки) радить батькам не змушувати дітей брати участь у змаганнях, якщо вони не хочуть. Це може стати травмівною подією, яка суттєво знизить їхню самооцінку. Просить батьків навчитися любити дитину безумовно, незалежно від її успіхів чи поразок, зважати на психологічні особливості дитини, її характер та потреби. Можливо, зараз дитина не хоче змагатися, і це абсолютно нормально. Можливо, захоче пізніше або не захоче взагалі – і це теж нормально. Варто уникати компенсацій власних бажань й укріплення самооцінки через успіхи дітей. Більш ефективно – самостійно втілювати свої мрії та плани.
Як же можна допомогти впоратися з емоціями та труднощами під час конкурсу? На думку експертки, змагання й суперництво для деяких дітей можуть бути травмівними. Як травмотерапевт, Ольга Колесникова-Чмель неодноразово стикалася у своїй роботі з випадками, коли людина має проблеми в дорослому житті через фіксацію на негативному досвіді суперництва в дитинстві». І тут ідеться не про саме змагання, коли потрібно проявити знання, вправність чи силу, а про невміння впоратись із сильними емоціями через поразку.
Тож батьки і вчителі мають допомогти дитині. Ось кілька методів, як саме.
1. Давайте дитині змогу самостійно вирішувати, чи брати участь у змаганнях та конкурсах. За її власним бажанням і готовністю. Пам’ятайте, що не кожна дитина має потребу змагатися й перемагати.
2. Не ставте ціль перемогти. До певного віку дитина емоційно ще не готова до такої відповідальності. А найосновніше у змаганнях – це участь і задоволення від процесу.
3. Не змушуйте дитину до суперництва та не соромте за небажання змагатися. А також не порівнюйте з тими, хто отримує задоволення від конкурсів. Дитина має відчувати, що її люблять і приймають просто так, а не за конкретні заслуги й перемоги.
4. Пояснюйте дітям зміст конкурсу. Він у тому, щоб надати старт для проявлення своїх талантів. А кожна дитина – талановита.
5. Під час конкурсу відзначайте та хваліть кожну дитину. Наприклад, можна нагородити всіх грамотами чи подарунками, а медалі за перші три місця віддати переможцям. У такому разі кожна дитина відчуватиме свою цінність та отримає позитивний досвід змагань.
Психологиня пояснює як поговорити з дитиною про мотиви участі. Ольга вказує на те, що з 8–10 років діти зазвичай розвивають внутрішню потребу та мотивацію до змагань. Тож насамперед важливо відштовхуватися від особистого запиту дитини й поговорити про мотиви.
«Кожен талановитий по-своєму та має власні «суперсили». Хтось чудово малює, інший – грає на музичному інструменті, а ти – вправний/а в математиці. Ці таланти діти можуть проявляти (якщо схочуть) у безпечному просторі – на змаганнях. Там можна ділитись одне з одним своїми вміннями та навчатись одне в одного», – радить Ольга Колеснікова-Чмель.
Варто пояснити дитині, що відсутність бажання змагатися – це теж нормально.
«Я не змушуватиму тебе, якщо ти не хочеш. Можеш проявляти свої таланти в той спосіб і в тому просторі, де тобі буде комфортно. Для нас, батьків, важлива твоя внутрішня мотивація до участі в конкурсах. Тож ми не створюватимемо зовнішньої мотивації, обіцяючи купити щось чи навіть «заплатити» за перемогу в змаганні чи за найкращі оцінки у класі», – додає психологиня.
Як навчити дитину не зважати на конкуренцію? Важливо донести думку, що всі мають різні таланти, але вони однаково цінні. Така філософія життя дає дитині змогу відчувати власну значущість, а також поважати цінність інших дітей. Це і є здорова конкуренція – розуміння, що всім вистачить місця під сонцем.
Також батькам і вчителям потрібно порівнювати дитину з нею самою в минулому, а не з іншими дітьми. Тоді вона конкуруватиме лише з собою й бачитиме, як зростають її вміння, покращуються успіхи та здобутки. А участь у конкурсах має бути не за принципом «ти найкращий/а чи найгірший/а», а «наскільки в цьому конкретному просторі ти зміг/змогла себе проявити».
Експертка поділилася досвідом своїх американських колег, який вона перейняла під час навчання на травмотерапевта.
1.Контрольні – у кілька етапів. Проведення контрольних робіт і зрізу знань у кілька етапів знижує тривожність і страхи про те, що не вистачить часу. Також дитина краще зможе показати свої знання.
2.Техніка емоційної свободи (Emotional Freedom Technique) – техніка тапінгу, тобто дотиків, які почергово стимулюють ліву та праву півкулі мозку. Дітям можна пропонувати спрощений варіант вправи: схрестити долоні в «метелик», покласти їх на груди та почергово простукувати правою і лівою долонею, проговорюючи свій страх: «Навіть якщо я не встигну зробити всі завдання, я себе приймаю»; «Навіть якщо я не впораюся, я себе приймаю»; «Навіть, якщо я боюся, я себе приймаю».
Таку вправу для заспокоєння варто проводити за кілька хвилин перед контрольними, екзаменами чи змаганнями.
Також можна зробити тапінг через простукування по визначених точках – від голови до грудей. Дитина почергово простукує пальчиками маківку, біля брів, під очима і т. д. Водночас потрібно промовляти: «Навіть якщо я не впораюся, це нормально»; «Навіть якщо я боюся, я себе приймаю». Ця техніка також допомагає знизити напругу та страх і подолати неприємні емоції.
3.Метод заземлення. Дитині слід стати й міцно обпертися на ноги, а потім зробити дихальні вправи. Глибоке дихання насичує мозок киснем і допомагає заспокоїтися та опанувати себе.
4.Техніка усвідомленості (mindfulness). Попросіть дітей заміряти рівень їхнього стресу: «Наскільки ви боїтеся і вам некомфортно зараз?» Нехай відчують стан свого тіла, а потім переведуть увагу на довкілля, відповівши на запитання: Що я бачу навколо себе? Що я чую? Які запахи відчуваю? Як я дихаю? Що я відчуваю на дотик? По завершенні вправи дітям слід повторно «виміряти» рівень свого стресу, він має знизиться.
5.Вправа «Подумки про приємне». Попросіть дітей уявити, що хорошого і приємного буде після конкурсу (контрольної, олімпіади тощо). Нехай поділяться одне з одним своїми думками.
6.Вправа «Безпечне місце». Запропонуйте дітям заплющити очі й уявити, що вони в безпечному для них місці. Якщо їм важко перемкнути уяву, пофантазуйте разом: «Уявіть залиту сонцем галявину… Поруч із собою – улюблену тварину. Що ви зараз відчуваєте?»
Автор статті Анастасія Пасічна, журналістка проєкту «Навчаємось разом: дружня школа».
Матеріал створено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Зі сайту Освіта.ua