Як учителям залишатись у ресурсному стані під час війни
Війна викликає відчуття безпорадності й незахищеності – як у дітей, так і в дорослих.
Підтримати учнів учителі можуть власною стійкістю та спокоєм. Аби підтримати педагогів, які працюють в умовах війни, Державна служба якості освіти підготувала низку відеолекцій (https://www.youtube.com/watch?v).
Вони охоплюють чимало актуальних питань: проведення уроків під час війни, створення безпечного простору на онлайн-уроці та уникнення конфліктів під час навчання, як говорити з дітьми про війну та допомогти їм пережити втрату, як допомогти учням розуміти та висловлювати свої емоції.
Вчителювання під час війни потребує багато зусиль. А от часу на відновлення ресурсу бракує. Як зберігати сили на роботу та відновлення? На ці запитання дає відповідь коуч Анастасія Паньковецька.
«Найчастіше ми обираємо один шлях: читаємо книжку, дивимось фільм, гуляємо – й так наповнюємось. Та ефективніше мати для цього декілька каналів. Умовно кажучи, їх можна розділити на тілесний (спорт, сон, їжа, обійми), духовний (спілкування, медитації, творчість, захоплення) та розумовий (навчання, читання, аналіз подій). Зараз, коли ми втрачаємо багато сил, маємо наповнювати себе на всіх рівнях», – говорить Анастасія Паньковецька.
Замислюючись над тим, де брати сили, спершу важливо зрозуміти, куди ми їх витрачаємо, наголошує коуч і наводить метафору: щоб полити сад, ми прикріплюємо шланг до крана з водою. Але якщо в ньому є дірка, ми не зможемо це зробити, як би не намагалися: потрібно з’ясувати, куди стікає вода.
«Куди зникають мої сили? Запитайте себе про це і запишіть – мінімум 15 пунктів. Таким чином вийде зрозуміти, що можна зменшити, а що взагалі усунути, аби наша «вода» потрапила до місця призначення, аби вона поливала наш сад», – зазначає Анастасія Паньковецька.
Ефективні поради для педагогів надає і платформа «Спільно до навчання» (https://osvitanow.org/), яка зібрала відповіді на найпоширеніші запитання стосовно навчання в Україні та за кордоном під час воєнного стану, інформацію про можливості та допомогу, а також експертні матеріали. Окремий розділ платформи присвячений особливостям трудових відносин у педагогічному колективі в умовах війни.
З огляду на емоційне напруження, яке ми переживаємо нині, можливість виникнення конфліктів у будь-якому професійному колективі зростає. Коуч Анастасія Паньковецька зауважує: люди долають конфлікти по-різному. Є ті, кого вони заряджають, а є ті, кого конфлікти, навпаки, виснажують та заважають бути ефективними.
«Коли ми розуміємо, що перебуваємо у конфлікті, то можемо обирати: залишитися в ньому чи вирішувати його конструктивно. Після усвідомлення ситуації запитайте себе: чи готовий/-а я бути в цьому конфлікті, витрачати свої сили для того, щоб довести свою правоту, знайти аргументи тощо.
Якщо відповідь «ні», спробуйте вийти із суперечки фізично, взяти паузу, обміркувати ситуацію. Якщо потрібно, поставте її на «паузу». Зробити це непросто: у моменті нас накривають емоції. Водночас це необхідно: «на свіжу голову» конфлікти вирішуються ефективніше. Намагайтеся бачити у суперечці дорослого та мінімізувати впадання у дитячу позицію. Запитуйте себе, як можна вирішити конфлікт конструктивно, що у ваших силах, якого результату ви прагнете», – коментує коуч.
В умовах війни педагогам дійсно може бути потрібна підтримка психологів. Водночас й саме повернення до роботи та викладання може стати своєрідною терапією.
Цей матеріал було створено в рамках проєкту «Навчаємось разом» за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Автор: Ярослава Кобинець