Про день другий Тижня психологічної служби
І ось, вівторок. Вівторок — назва другого дня тижня (після неділі), здавна в народі вважають щасливим, легким днем, тому будь-яку значну справу радять починати саме в цей день, аби домогтися успіху. Українська назва походить від праслав’янського слова vъtorъkъ, vъtorьnikъ, утвореного від vъtorъ(«другий»). Вівторок, як і четвер, вважався днем чоловічим, а тому і благополучним, і щасливим.
Вівторок вважається найбільш продуктивним днем тижня. Якщо перекладати слово «вівторок» з вірменської мови, то дослівно воно означає «три дні від суботи». Найбільш популярним днем народження малюків є саме вівторок. Наші предки через те, що у слові «вівторок» є літера «р», у цей день нічого не саджали. Дітлахи, які народилися у вівторок, будуть лідерами.
У Тижні психологічної служби вівторок обраний як «День мови серця», а кольором дня - блакитний. Блакитний - це колір інтелекту, чесності та щирості.
Девіз дня: «Психолог – це не той, хто знає відповіді на питання, а той, хто знає, як їх шукати. Д.Леонтьєв».
Не раз можна почути: «Що робить психолог у школі?». Тому, у кого теж виникає таке запитання, давайте дізнаємось !
У 2020 році Міністерством освіти і науки України затверджений професійний стандарт «Практичний психолог закладу освіти», в якому визначено мінімально необхідні вимоги до змісту, кваліфікації та компетентностей практичного психолога.
Отже, практичний психолог - це людина, яка має вищу психологічну освіту та/або професійну кваліфікацію та виконує такі трудові функції, як психологічну профілактику, психологічну просвіту щодо психологічного благополуччя та психічного здоров’я, психологічну діагностику, надає психологічну допомогу за запитом, співпрацює з педагогічними працівниками у створенні, підтримці та розвитку психологічно безпечного освітнього середовища в закладі освіти.
Основна мета діяльності – психологічне забезпечення освітнього процесу відповідно до цілей та завдань освітньої діяльності та визначених результатів навчання, сприяння створенню психолого-педагогічних умов, необхідних для досягнення результатів навчання здобувачами освіти, ефективної роботи педагогічних працівників закладу освіти, сприяння всебічному особистісному розвитку здобувачів освіти, реалізації їхніх можливостей та захист психічного здоров’я під час навчання.
Психологи накопичили чималий практичний досвід у формуванні важливих рис учня, майбутнього громадянина України, у розвитку соціальної компетенції, підвищенні психологічної культури, усвідомленні свого місця серед людей, виробленні навичок рефлексії, конструктивного вирішення проблем. Саме цей досвід активно впроваджується в повсякденний освітній процес школи.
Головним завданням діяльності психолога в школі є забезпечення нормального процесу психічного становлення дитини, тому психологічна робота організована насамперед відповідно до інтересів самого учня. Фахівці розвивають його особистість, орієнтуючись на положення гуманістичної педагогіки і психології про особистісно-рівноправний характер взаємодії між дитиною та дорослим, право кожної дитини на самовизначення.
Адже коли вчитель оцінює особистість учня, спираючись тільки на власний досвід та інтуїцію, без достатньої кількості інформації, це може заважати виявленню справжніх причин труднощів у навчанні і вихованні, виникненню комунікативних проблем. Тому психологічне вивчення індивідуальних особливостей кожного здобувача освіти є важливим завданням, для вирішення якого використовуються різноманітні методи психологічного обстеження.
Основною метою роботи психолога у початковій школі є:
створення умов для розвитку пізнавальних можливостей і формування пізнавальних інтересів;
формування позитивного психологічного клімату учнівського середовища як основи формування позитивного „Я”- образу та самосприйняття учня;
забезпечення гармонійного співвідношення між вимогами до інтелектуальних і навчальних умінь молодшого школяра і його психофізіологічними можливостями;
виявлення варіантів шкільної та сімейної дезадаптації, причин неуспішності тощо.
Молодші школярі проходять первинне психологічне діагностування загального рівня розумового і вольового розвитку з метою індивідуалізації процесу навчання. Психолог протягом цього періоду постійно спостерігає за навчальною діяльністю, поведінкою, спілкуванням тощо; консультує дорослих з проблем розвитку дитини у молодшому шкільному віці; розказує, як запобігти неврологічним перевантаженням, як досягти порозуміння між батьками і дітьми.
Основною метою роботи психолога у середній школі є:
формування абстрактно-логічного, теоретичного мислення як основи для подальшого розвитку свідомості, самопізнання;
розвиток вольової сфери учнів як основи мимовільної саморегуляції;
вивчення навчальних мотивів, інтересів, здібностей, рівня досягнень та самооцінки;
особливості формування статево рольової ідентифікації, соціометричного статусу учня.
Саме в цей період здійснюється допрофільна підготовка – це допомога учням у виборі профільних предметів навчання та широкої сфери майбутньої професійної діяльності. Ефективність допрофільної підготовки залежить від рівня навчальних досягнень учнів та усвідомлення своїх інтересів при виборі профільних предметів.
Психолог повинен орієнтуватись на перспективи і інтереси дитини, прогнозувати її самовизначення у виборі профільних предметів. Цей вибір має бути цілеспрямованим, доцільним, відповідати бажанням та інтересам учня, його нахилам, здібностям, які виявляються в процесі психологічного діагностування та індивідуального консультування учнів та батьків.
Від успішності вибору спеціальності значною мірою залежить ефективність і результативність подальшого навчального процесу.
Вивчення особливостей розвитку мислення, уваги, пам’яті та пізнавальної сфери сприяє індивідуалізації роботи з учнями, дає змогу порадити, як краще організувати навчальну роботу, охопити великий обсяг інформації.
Психолог також вивчає рівень розвитку класного колективу, особливості його становлення, структуру стосунків, виявляє лідерів, надає психологічну допомогу тим учням, які поки ще не почуваються у колективі емоційно комфортно. Саме ця інформація психолога допомагає педагогам будувати стратегію роботи з певним класом.
Основною метою роботи психолога у старшій школі є:
створення умов для формування психічно зрілої особистості з розвинутим самоусвідомленням як основи для дальшого життєвого та професійного самовизначення;
забезпечення умов для розвитку рефлексивної свідомості і позитивної „Я”- концепції;
вивчення рівня самосвідомості, інтелектуального рівня, сформованості професійних планів на майбутнє;
особливості функціонування захисних механізмів.
Емоційний стан учня, його спроможність долати труднощі, ставити цілі та реалізовувати їх, відчуття успіху є важливим напрямом як психодіагностичної, так і корекційної роботи психолога. Суттєва увага звертається також на формування гендерної рівноправності та специфіку окремих професій, які тією чи іншою мірою залежать від статі людини.
Як висновок, психолог працює для людей. Якщо його чекають, якщо він комусь потрібен, якщо за час роботи допоміг хоча б кільком учням, то його роботу можна вважати недаремною.
Психологи – не чарівники, не всесильні. Вони люди, такі самі, як і решта на цій планеті. Тому психолог, на жаль, не може вирішити всіх проблем учня або того, хто звернувся по допомогу. І річ не в тому, що бракує знань чи досвіду. Багато чого залежить і від самої людини. Якщо вона готова змінювати щось у собі на краще, якщо докладатиме максимум зусиль для досягнення бажаної мети – тоді й консультація чи психологічна допомога будуть корисними і плідними. Багато чого залежить і від середовища, в якому живе учень. Адже будь-яка психологічна бесіда, тренінг, заняття буде марним, якщо дитина прийде додому, а там усе навпаки.
І все ж: психолог повинен нести добре, мудре, позитивне, сіяти в душах дітей зерна любові та добра.
Вівторок у ЗДО стане «Днем доброти» під патронатом зеленого кольору. Кольору, що об’єднує особистість з природою, допомагає бути ближче один до одного та девізом дня: «Найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими».
Згідно з дослідженнями, щасливі діти частіше домагаються успіху в дорослому житті в порівнянні з дітьми нещасними. Безсумнівно, усі батьки бажають щастя своїм дітям. І хоча кожний з нас трактує це поняття по-своєму, усі ми намагаємося, щоб наші діти відчували себе зігрітими любов’ю й росли людьми, здатними дарувати любов. Адже це допомагає їм гідно приймати новоявлені труднощі на життєвому шляху. Однак батьки можуть зробити ще щось, щоб діти виросли щасливими.
Поради, як виховувати щасливих дітей
1. Будьте щасливими самі. Згідно з численними дослідженнями, існує чіткий взаємозв'язок між настроєм батьків і дітей. Малюки вміють багато що переймати в батьків, і їхній настрій також. Проявляючи увагу до власного емоційного благополуччя, ви гарантуєте, що дитина буде відчувати позитивні емоції. Дбайте про свої емоційні потреби, приділяючи час відпочинку, релаксації й підтримці стосунків з чоловіком (дружиною) за допомогою романтичних вечорів.
2. Культивуйте здоровий спосіб життя. Дітям, як і будь-якій людині, важливо насолоджуватися сном, фізичними вправами та здоровою їжею. Малюки ясельного віку фізично дуже активні, тому вам треба дати дитині достатньо часу і простору, щоб вона рухалася й залишалася активною. Звертайте увагу також і на потребу малюка в розпорядку дня. Хоча більшості дітей приносять задоволення незаплановані заняття, усе ж краще, коли в них є встановлений розпорядок дня, і діти знають, що буде далі.
Також звертайте пильну увагу на зв'язок між певними продуктами харчування й настроєм вашої дитини. У деяких дітей цукор (і цукровмісні продукти) не тільки підвищує енергійність, а і знижує настрій і навіть провокує агресивну поведінку.
3. Хваліть дитину. Не можна хвалити дітей за все, що вони роблять, хваліть дітей за те, що вони роблять правильно. Але й не примушуйте дитину відчувати, що їй треба досягти суттєвої мети, щоб заслужити ваше схвалення. Важливо, щоб метою виховання був розвиток у малюка мислення зростання. Треба вчити дитину розуміти, що успіх досягається за допомогою наполегливої праці та старанності. Щасливі діти, які мають мислення зростання, уміють досягати успіху та здатні насолоджуватися життям, не надто турбуючись про те, що про них думають інші люди.
4. Підтримуйте з дитиною тісний зв'язок. Дуже важливо, щоб дитина відчувала зв'язок з батьками та іншими членами сім'ї. Дитинство, яке проходить у тісному зв'язку з батьками, сприяє щастю в житті дитини. Малюк відчуває свій зв'язок з батьками, коли знає, що його люблять, розуміють, визнають і хочуть проводити з ним час. Коли ці потреби задовольняються, у дитини не виникають емоційні розлади, спонукання до ризикованої поведінки та гнітючі думки. Продемонструйте малюку свою беззастережну любов і переконайтесь у тому, що він відчуває її й перебуває у щасливому настрої. Ви зможете зміцнити емоційний зв'язок між вами й дитиною, якщо будете якомога частіше брати її на руки, проявляти емпатію у відповідь на її плач, читати та сміятись разом з нею.
5. Прищеплюйте правильне ставлення до успіху й невдачі. Якщо ви дійсно хочете, щоб у дитини була висока самооцінка, постарайтеся зменшити кількість компліментів і дати більше можливостей для засвоєння нових навичок. Саме вміння, майстерність, а не похвала, – це правильна основа для розвитку високої самооцінки вашого малюка. Розвивати самооцінку дитини у віці до чотирьох років дуже легко, оскільки, що б дитина не робила, вона оволодіває новими навичками. Батькам іноді важко дивитись, як дитина перевантажує себе роботою, але треба пам'ятати про те, що дуже мало вмінь даються з першої спроби. І не так важливо, зазнає дитина невдачі чи досягає успіху в будь-якому занятті, головне – вона засвоює вміння, учиться, практикується й набуває правильного ставлення до успіху й невдачі.
6. Дозвольте дитині відчувати себе затребуваною. Щастя дітей і вас як особистості багато в чому залежить від відчуття потрібності, затребуваності. Без цього почуття люди бояться, що їх можуть кинути й забути. У нас є вроджена потреба у приналежності й відчутті власної значущості. Дайте малюку відчути, що він є невід'ємною частиною сім'ї та відіграє в ній значущу роль з раннього віку. Покладайте на дитину відповідальність за виконання домашніх обов'язків і показуйте, як ви відчуваєте в ній потребу. Це дасть дитині відчуття причетності, відповідальності та щастя.
7. Розвивайте почуття вдячності. Згідно з дослідженнями, щастя тісно пов'язане з почуттям вдячності, яке призводить до емоційного благополуччя. Дослідження також показали, що люди, які ведуть щоденні та щотижневі щоденники вдячності, більш оптимістичні і швидше досягають своїх цілей. Хоча маленька дитина ще не може вести щоденник, батькам важливо щодня вчити її бути вдячною навіть просто за приємні моменти протягом дня. Щодня приділяйте час на висловлювання слів подяки та прищеплюйте цю звичку своєму малюку.
8. Виховуйте в дитини оптимістичне ставлення до життя. Важливо вчити своїх дітей бути оптимістами з раннього віку. Це вбереже вас, батьків, від численних стресів, коли дитина досягне підліткового віку й не стане вдаватись до похмурого, пригніченого настрою. Згідно зі статистикою, підлітки, які навчені шукати позитив у будь-якій проблемі, рідше впадають у депресію. Оптимізм пов'язаний зі щастям: чим більш оптимістична ваша дитина, тим вона щасливіша. Крім того, оптимісти більш успішні у школі, отримують більше задоволення від сімейного життя й рідше зіштовхуються із тривогами й депресіями.
9. Навчайте малюка бути працьовитим. Батькам важливо виховувати не досконалих, а працьовитих дітей. У батьків, які переоцінюють значення досягнень і досконалості, часто виростають діти, схильні до депресій. Стан тривоги, зловживання алкоголем або наркотиками також зазвичай пов'язані із прагненням до досконалості. Важливо хвалити малюка за старанність, старання, зусилля, а не за досягнутий результат. Так ваша дитина не буде боятись помилок і з більшим бажанням буде робити висновки й навчатись, отримувати нові враження й набувати нового досвіду.
10. Надавайте дитині час для ігор. Час, проведений дитиною у грі, можна порівняти з часом, проведеним дорослою людиною у глибоких роздумах. Граючи, діти вчаться та зростають. Немає правил того, скільки часу малюки повинні проводити у грі. Усе, що ви повинні зробити, це надати дитині можливість повноцінно грати й рости щасливою людиною.
Використані джерела: https://slova.com.ua/word/
https://uk.wikipedia.org/wiki/
http://lekhnivka-school.edukit.kiev.ua/downloadcenter/storinka_praktichnogo_psihologa/
http://www.library.tnpu.edu.ua/index.php/exhibitions/1732-psuxolog11
https://www.facebook.com/TCACADEMCity/posts/762554204110214/
https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/2482/